то іржа підступає ножеві до ока
що бачило все.
есть у чубая небольшие сказочные миры, где окунь с кусочком месяца во рту освещает путь реке в темноте, где кресло рассказывает дивану, что оно в родстве с осьминогом, где под землей спеют квадратные груши, а птицы смотрят на нас как на аквариумных рыб. есть и более серьезные вещи. выстраданные. про борьбу и протест. про любовь. про свободу. про осень, про осень души.
і щодня в суєті, в круговерті годин
люди втікають від себе й до себе.
втікають до книг, до дружин, до картин,
втікають під воду, під землю, на небо,
втікають до лісу, на марс, до пітьми,
щоб бути людьми чи не бути людьми.
втікають у подвиг, у лють, у провину.
додому.
до криму.
в кафе.
в домовину.
люди втікають від себе й до себе.
втікають до книг, до дружин, до картин,
втікають під воду, під землю, на небо,
втікають до лісу, на марс, до пітьми,
щоб бути людьми чи не бути людьми.
втікають у подвиг, у лють, у провину.
додому.
до криму.
в кафе.
в домовину.
img: chris za
двері відчиняються і зачиняються,
двері зачиняються і відчиняються:
двері зачиняються і відчиняються:
рип-рип,
рип-рип.
рип-рип.
то ми виходимо з хати,
то ми приходимо до хати:
то ми приходимо до хати:
рип-рип,
рип-рип.
рип-рип.
і дивиться пташка
крізь вікно в акваріум хати,
і думає про нас, як про риб.
і думає про нас, як про риб.
волшебное издание всл, потрясающее оформление, безусловная поэзия. теперь буду слушать по-новому плач єремії и дальше зачитываться украинскими поэтами. уже, кстати, успела проглотить веселый сборник поэзии позаяка, а на очереди - наталка белоцерковец.
Оформление и правда чудесное!)
ReplyDeleteОписала так, что захотелось прочитать) особенно про птиц, смотрящих на нас как на аквариумных рыб. Интересная мысль)
всегда так рада тебе в своих комментариях) спасибо, что приходишь. даже когда у меня тут про украинскую поэзию :)
Deleteпотому что мне нравится, как ты пишешь )
DeleteAmazing post! You have a wonderful blog:)
ReplyDeleteWhat about following each other on Instagram, Bloglovin, Twitter?..
www.bloglovin.com/blog/3880191
для мене Чубай - несподіваний андерграунд між шістдесятниками та карнавальними вісімдесятниками. у такі моменти запитую себе: "звідки це у нас, невже нам справді так пощастило?"
ReplyDeleteпро "несподіваний" дуже згодна. до речі, дуже вдячна тобі за натхнення до нової української поезії :)
DeleteЯкі ж гарні вірші... Дякую, що нагадала....
ReplyDeleteчубай из тех, к кому хочется почаще возвращаться
Delete